Чесно кажучи не було бажання піднімати цю «неоднозначну тему», хоча на це мене вже декілька разів провокували. Річ про «мовне питання». Питання мови вже вирішено у Конституції та законами. Відразу заначу, що мною не обговорюється те, що в Україні повинна бути одна державна мова, що всі держслужбовці повинні знати та вільно спілкуватися на державній мові. Крім того, ображення будь яким чином української мови або Української державності (влади не стосується) повинно тягнути за собою кримінальну відповідальність на рівні, - «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». І взагалі всі виникаючі питання, які пов’язані з мовою повинні бути узгоджені з діючим законодавством, в першу чергу з Конституцією.

…Перший випадок «мовного питання» у мене стався у Львові в черні 2022 року, куди ми втеклі з тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини. Ми з моєю дружиною шли між багатоповерхівок та спілкувалися між собою, я на українською, вона російською (повністю розуміє українську, навіть допомагає внучці робити шкільні домашні завдання але є у неї є проблема в спілкуванні). Більш половини свого життя моя дружина мешкала в Середньої Азії. Після втечи з Ашхабаду у 1992 році, весь цей час до вторгнення, ми мешкали на півдні України, в той місцевості де всі розмовляли на російської мові. В відмінності від своєї дружини я народився в Україні, та останні роки я є правозахисником. Тобто, всі документи мені зручно друкувати українською мовою. Не буду казати, що я гарно спілкуюся українською, але намагаюся не переходити на «суржик». В час нашого спілкування до мене почав приставати якийсь п’яничка з претензією, що я розмовляю українською з «акцентом»?! Далі в сварку влізло подружжя (років до 60-ти)на вигляд інтелігентне сімейне, зі словами «понаєхалі», «якби ви у себе спілкувалися українською, Путін не пішов би з війною проти України»!

Другим випадком було ображення моєї старшої доньки, яка спілкувалася з жінкою продавцем російською, а та відповідала їй українською. В їх приватне спілкування втрутилася стороння жінка зі словами – «Вас бомбят, а ты тварь разговариваешь на языке оккупантов». Та ще додала декілька ображень. Звертаю увагу, моя старша донька навчалася в української школі та в українському ВНЗ, де практично викладали на російської мові?! Продавець львів’янка була просто «в шоці», але не розгубилася та послала скандалістку в «напряму відомого всім корабля». Моя молодша донька вільно володіє українською мовою не гірше ніж мовою «окупантів», на теперішний час проходить службу в ЗСУ на північному сході України, син був на «0» до вторгнення, «зустрічав» мразей 24.02.2022р. і до січня 2023р. до отримання другої контузії був там (для відома).

Останні випадок у Львові трапився зі мною нещодавно у тролейбусі, де я випадково, передаючі гроші за квіток сказав - «одін», замість - «один». Після цього я почув незадоволені «коментарі» пасажирів, які мене оточували. На моє питання, - «є якась проблема?», приблизно п’ять пасажирів тролейбусу «завели довгограючу платівку про напад Путлєра на Україну, через використання мешканцями сходу і півдня України російської мови»?! Тобто, Путлєр напав на Україну для захисти російськомовних громадян. Це для мене було вже просто не смішно, люди з великого Європейського міста «зомбовані» «мовним питанням» на рівні московітів, «зомбованих» «величчю» їх «не-до-імперії» та їх «не-до-царя». Вже всі не тільки в Україні знають, що у Путіна є одна основна мета – знищення України як держави, через те, що її Народ не бажає комусь підкорюватися! А що до приводів, якими він апелює та приховує виконання цій основної мети, так тільки я нарахував їх сім: «захист РФ-ії від нападу з боку ЗСУ»; «схід і південь України, це російські землі» (так звана Новоросія); «не допущення НАТО на територію України»; «Україна, це штучно створена держава, яка неповинна існувати»; «знищення антинародного режиму в Києві»; «денацифікація та демілітаризація» ну і «захист росіян на території України»)!!!  

Дуже показовими стосовно повномасштабного вторгнення окупаційних військ РФ-ії в Україну, є кадри з радянського мультфільму за казкою «За щучим велінням». В цих кадрах на протязі 18 сек. є і про «сенс» цієї війни з боку РФ, є і пророцтво для окупаційної армії (для кожного окупанта).  https://www.youtube.com/watch?v=YyitPXvojsw

В додаток до цього зображення треба нагадати, що «їхньому не-до-царю» Вільне Українське Суспільство декілька разів «показало фігу»: у 2004 – 2005 р. р. коли путінська маріонетка Янукович програв В. Ющенки у виборах Президента України через акції протестів небайдужих громадян, не виправдавши гроші Путіна; у 2014 році путінську маріонетку президента Януковича фактично викинули з країни за виконання їм кремлівських вказівок; останнє («остання капля» чи «фіга»), це відмова О. Зеленського от виконання «Мінських угод», якими Путін намагався «мирним шляхом» знищити Україну. Тобто, це як мінімум три «фіги під носа не-до-царю московії». Таке його самолюбство не могло витримати! Саме тому, на погляд багатьох,  24.02.2022 року почалася війна не-до-імперії проти Народу вільної Країни!

Зрозуміло, що країна-окупант бажає повністю знищити все українське, і це відбувається на протязі століть, але це не привід методами московії знищувати російську мову в Україні. Треба зробити так, щоб спілкування українською було престижне, а не вимушене!

Також показовий випадок трапився зі мною при спілкуванні у Фейсбуці. В групі де я адміністратор, мною було зроблено попередження, що досить в час війни вирішувати те, що вирішено діючим законодавством – «питання пов’язані з визначенням мови в Україні». Мною також було вказано, якщо, щось в «мовному питанні» когось не влаштовує, звертайтесь до ВР України та вносить зміни до законів та Конституції! На це я відразу отримав коментар від «патріота» України, «українця з великої літери» (судячи з його тексту, він сам себе вважає таким). В ФБ він вказаний, як  Мечіслав Койот (скріншот коментаря та фото «патріота» додаються).        

$

Фото Мечіслава Койота (є вірогідність , що це може бути троль з-за поребрика)

Цікаво, таки сварки щось вирішують чи допомагають зміцненню та монолітності Нації?

У мене складається враження, що деякі «супер патріоти», мабуть після таких випадків як у м. Дніпро (приліт ракети по багатоповерхівки з загибеллю десятків людей), могли сказати, - «це вам за мовлення російською», чи не так? Я був у серпні 2022р. у м. Дніпро, там більшість мешканців розмовляють російською, або суржиком. Якщо схід і південь України постійно «бомблять через російську мову» та «Путін напав на нас через мову», то продовжуючи цю «логіку» деяких осіб, - «чого вже там, правильно бомблять, щоб не розмовляли російською»!  

Коли я почав обговорювати вищезгадані випадки з двома львів’янками, вони почали поясняти мені те, що наприклад слово «одін» «дуже ріже їм вуха». Через це я задав їм питання, - «а не ріже Вам вуха нецензурні висловлювання львівської молоді в громадських містах російськими матами? Відповіді від них я не почув. Крім того, ще потрібно зазначити те, що таки мати (в спілкуванні молоді між собою) я чую у Львові майже щодня, з травня 2023 року. За цей час я ні одного разу не почув щоб хтось з дорослих, які оточували таку молодь на час їх «ненормативної лексики», зробив їм зауваження. Я є «вимушеним гостем» Львова, тому змушений в таких випадках також мовчати (на рахунок зауважень). Може для Львова це норма, а я влізу з своїми нікому непотрібними зауваженнями. Але, на мій погляд, це відверті подвійні стандарти, коли до одного слова придираються, а на безпідставні висловлювання російськими матами просто не звертають увагу. Розумію військових в час бойових дій, коли «ненормативна лексика» сама собою «виривається» з тебе!

Ще одне питання до «патріотів»: в т/центри «АШАН», вже ніхто не ходить???

Чи те, що може стати причиною «не комфортності» та «незручності», це не для уваги патріотів?

Дуже позитивно здивувала мене поведінка львів’ян за кермом на дорогах міста. Такої поваги до друг друга, та до пішоходів я не бачив в інших містах України. Невже не можна відноситися так один до одного скрізь та в нашої Країні в цілому? Бути вище за гуманністю до своїх співвітчизників, та відноситися поважно до тих хто не може легко перейти на українську, в гіршому випадку з сарказмом або поблажливо, без будь яких сварок та гордовитих «зауважень». В той же час на мій погляд, тих хто ВИМАГАЄ (не просить) розмовляти з ними на російській, потрібно «посилати за російськім військовим кораблем»! Хто мешкає в Україні повинен розуміти нашу мову!

Я не став піднімати тему провокаційних закликів І. Фаріон (вважаю, що цю колишню комуністку, а потім «українську патріотку» знають всі) стосовно насильства відносно російськомовних дітей. Через таке вона вже стала «політичним двохсотим», може ще й «добалакається» до кримінальної відповідальності, «за підбурювання» на розкол Суспільства?!

Також нема сенсу описувати упереджене та вороже ставлення деяких львів’ян до біженців з Харкова, які повернулися додому «під щоденні обстріли», щоб тільки не відчувати подібне «відношення»! 

Одна Країна, одна мова, одне Суспільство!

Слава Україні!      

Олег Мартиненко

Голова ГО, пенсіонер МВС, майор міліції

Каховка - Львів