Александр Гладкий

Никогда не просил «перепоста».
Теперь прошу.

Когда самое мотивированное подразделение Украины, закаленное в течении 1,5лет в боях, делают виноватым в собственных ошибках и слабости, это не правильно. Это вредно для Украины.
Когда Воины ДУК ПС с голыми руками на броне выезжали на «передок» за трофейным оружием, те кто их сейчас пытается обвинить в собственной слабости,"стыдливо" молчали.
«72-ю» бригаду знаем, как «Тени» с весны 2014 года по Мариуполю. Нам есть, кого с кем и что с чем сравнивать. Вы смелые и сильные ребята. Только ком. составу надо быть честнее и смелее.

*********************************

"Зібрався думками, наплював на військову таємницю і написав все, як було в тому бою, під Білокамьянкою.

Заради всіх наших загиблих і скалічених побратимів. Люди повинні знати правду. Ми не таргани, щоб ховатись по кутках. Ще додаю відео канала 24. Більше половини з того , що ми розповідали не попало у випуск, вирізали, але й у такому вигляді виходу репортажа чинили шалений спротив.

Слава Україні!

Провіднику національно- визвольного руху «Правий сектор»
депутату Верховної Ради Ярошу Д.А.
н.ш. 5-го ОБ ДУК ПС друга Подолянина

Рапорт
(Про проведення військової операції спільно з підрозділами 72-ї ОМБР в районі Білокамянки – Новоласпи Волновахського району Донецької області)

В ніч з 9 на 10 серпня 2015 року 1ШР 5ОБ ДУК ПС під моїм безпосереднім керівництвом, згідно розробленого у штабі 72-ї ОМБР плану операції «Чёрная скала» вийшла на точку очікування у с. Старогнатівка Волновахського р-ну Донецької обл.
План операції «Чёрная скала» розроблявся і доводився до командирів підрозділів особисто комбрігом 72-ї ОМБР. Стосовно участі 1 ШР 5ОБ ДУК ПС план передбачав:
1. 1 ШР 5ОБ ДУК ПС у кількості 35 бійців входила до складу основної ШГ, яка мала з півночі атакувати Білокамянку, а в разі успіху і Новоласпу. Крім нашого підрозділу до складу ШГ входила розвідка 72-ї ОМБР (резерв комбрига) і комендантський взвод – загальною чисельністю до 80 бійців. Загальна чисельність ШГ передбачалась понад 100 бійців. Командиром ШГ був призначений офіцер – капітан 72-ї ОМБР з позивним Скіф.
2. 1 ШР 5ОБ ДУК ПС у визначений час висувається до точки виходу, перегружається на броню (або інші транспортні засоби 72-ї ОМБР) і очікує сигналу до атаки.
3. Після массованої артпідготовки по сигналу атаки ШГ, до складу якої ми входили, мала висунутись в заданий район, а саме на північну окраїну Білокамянки де вже мав стояти 3-й бат. 72-ї ОМБР при підтримці ТБ 72-ї ОМБР і звідти починати штурм Білокамянки.
4. Для проходження мінних полів противника передбачалося використання танка з мінним тралом і УР-77.
5. Весь цей час передбачалась активна робота ствольної та реактивної артилерії 72-ї ОМБР та інш., для нівелювання будь якої активності ворога.
6. Задля забезпечення швидкого обладнання бліндажів і окопів передбачалось забезпечення підрозділів окопними зарядами ОЗ – 1.
7. Після взяття Білокамянки залежно від ситуації 1ШР 5-го ОБ ДУК ПС мала б або замінити і тримати позиції 3-го бат. 72-ї ОМБР (між Новоласпою і Білокамянкою), або йти на зачистку Новоласпи і займати позиції на ії східній окраїні.
8. У цей же час 10 бійців 1ШР 5-го ОБ ДУК ПС спільно з взводом розвідки 5-го ОБ ДУК ПС при підтримці двох танків мали провести відволікаючий маневр на південній околиці Білокамянки і контроль дороги Гранітне – Білокамянка.

Нажаль як завжди одразу все пішло не по плану по вині військових.
Висування почалося пізніше. Артпідготовка була жалкою пародією. Я воюю півтора року і трохи знаю, як має працювати арта. Ніякої перегрузки на броню чи інше не відбулось і ми були вимушені на своїх течіках по полю і двохметрових бур`янах в умовах передсвітанкових сутінків намагатися не відстати від бетерів, які летіли на всіх парах по бездоріжжю. В заплановану точку вони нас так і не вивели, тому що туди не вийшов 3-й бат 72-ї ОМБР. Колона розвернулась і під артилерійсько -кулеметним вогнем (У нас був пошкоджений бусік госпітальєрів) вийшла зовсім в іншу точку, а саме північно –західна околиця Білокамянки (500 метрів від позицій сєпарів, посадка яка підходила до дороги Старогнатівка – Білокамянка.). Тут колона зупинилась, я одразу побіг в голову колони, щоб знайти Скіфа і отримати подальші розпорядження (на той час наші рації вже не працювали бо вийшли з зони роботи нашого ретранслятора, а військову рацію мені не дали, мотивуючи їх відсутністю).
Дійшовши до кінця посадки я побачив, що бетери ШГ встали один за одним а вся ШГ залягла за ними ховаючись від вогню противника який вівся зі сторони Білокамянки (АГС-17 і кулемети 12,7 та 7,62) В цьому скупченні проблемне було когось знайти тому я побіг назад і віддав наказ бійцям вийти з машин і йти за мною, щоб приєднатись до ШГ. Коли ми підійшли до ШГ стало зрозуміло, що атака захлинулася і військові впали в ступор, а їх командири почали панікувати. Становище усугублялось ще й тим, що нам з нашої позиції було видно лише верхівку першої хати і то для цього треба було спинятись навшпиньки бо спереду, ззаду та навкруги стіною стояли бур`яни заввишки за два метри. До того ж сонце, яке саме сходило сліпило всім очі, що дуже затруднювало виявлення ворожих вогневих точок. В один з «бетеерів» попала куля 12,7, там щось задиміло це була просто ганчірка, яку «мех.-вод» одразу викинув через люк. Але командир розвідки 72-ОМБР почав кричати в рацію не своїм голосом, що вони потрапили під шалений обстріл і в нього горять ЧОТИРИ!!! машини. Це чули всі хто знаходився поруч. Після цього танк з тралом пішов тралити прохід у мінному полі. Що це саме танк з тралом, я дізнався лише тоді коли комбат 3-го батальйону 72-ї ОМБР (про те що це саме він я теж дізнався вже потім) почав кричати, щоб бетеери і піхота прикрили його танк. Командир ШГ Скіф взагалі не подавав ознак життя ховаючись десь поміж бійців тому ні один з бетеерів і відповідно піхота не тронулись з місця. Танк доїхав практично до краю села і встиг зробити три постріли по ворогу. Одразу по ньому прилетіло РПГ – 7 і він почав відступати але звернув не по своїй колії і підірвався на фугасі. Все це відбувалося дуже швидко десь за 10 хвилин. Після підриву танка всі почули шум бехі і побачили, як по дорозі з Новоласпи до Білокамянки їде ОДНА БМП сєпарів. При цьому ні один з двох танків і БМП 72-ї ОМБР, які стояли поруч з нами у посадці не зробили ні одного пострілу. Натомість командир розвідки 72-ї ОМБР почав розводити паніку і кричати дослівно «Танки! Уходим!». Тут одразу десь з`явився Скіф і віддав наказ на відступ. Бійці розвідки та комендантського взводу в паніці заскочили на бетеери і ті швидко ледь не подушивши бійців 1ШР зникли з поля зору.
Зрозумівши, що командир ШГ Скіф втік з поля бою разом зі своїми бійцями, я підійшов до командира 3-го бата і спитав де нам займати позиції на що той грубо відповів, що «ви вже тіпа допомогли». Тоді я самостійно почав розставляти бійців 1ШР вздовж посадки для прикриття танків та особового складу 3 бата 72-Ї ОМБР.
Бійці почали займати позиції та вести вогонь зі шмелів (Інженер) та РПГ- 7(Бондік, Бугай, Мітчелл). Одразу по нам почала працювати арта сєпарів. При висуванні на вогневу позицію СПГ- 9 та АГС-17 попаданням снаряда були вбиті троє бійців 1ШР(друзі Кекс, Бізон та Бодяк), 1 боєць ЗСУ та поранені п’ятеро бійців 1 ШР(друзі Інженер, Кок, Тарас,Нестор та Піротехнік) двоє з них (друзі Тарас та Кок) важко та пошкоджено СПГ- 9. В цей час ми почули шум двигунів і побачили, що по дорозі з Новоласпи в напрямку Білокамянки рухається колона сєпарів, яка складалася з 3-ох бех та автомобіля «Урал» . Колонна звернула з дороги і попрямувала в сторону сєпарської укрєпки, яка знаходиться за 350 метрів на схід від Білокамянки. Бійці 1 ШР відкрили вогонь по колонні з РПГ-7 та на жаль не влучили відстань 600-700 метрів плюс велика швидкість. В цей час ні танки ні БМП 3-го бата 72-ї ОМБР, які знаходились поруч з нами не зробили жодного пострілу по колоні. На запитання «чому не ведеш вогонь» один з членів екіпажу БМП-2 відповів, що в нього поламане зарядне і пушка не працює. Артилерійський корегувальник на мою пропозицію звести артилерію в район заходження колони відповів, що вони поїхали перезаряджатись. З приходом до сєпарів підкріплення вогонь по наших позиціях значно посилився. Екіпаж танка (який тралив на початку боя мінне поле і підірвався на фугасі) вийшов живим, тільки трохи обгорілі та контужені. Добре, що наші бійці не запанікували і не відкрили по них вогонь, коли вони виходили з тих бур`янів. Вогонь посилювався щохвилини і бійці мені доповіли, що військові відходять. Я перейшов з правого краю посадки (де практично знаходився весь бій) до центру лісосмуги і побачив, що дійсно командир 3-го бату 72-ї бригади зі своїми офіцерами та арткорегувальником завантажились в пікап і від’їзжають з позицій при цьому віддаючи по рації розпорядження про відступ. Після цього зваживши усі обставини я віддав наказ своїм бійцям на відхід, залишивши на прикритті пари РПГ-7, ПКМ. Біці почали грузити в машини 200-х, 300-х, озброєння. По мірі готовності машини відправлялись з позицій. Артилерія сєпарів почала інтенсивніше вести вогонь, але весь особовий склад 1ШР, мінометний розрахунок ОТГ, та екіпаж госпітальєрів успішно виїхали на позиції, які займав 3-й бат 72-й ОМБР. Після цього ми з другом Бугаєм ще раз проїхались по маршруту відходу і переконались, що наших там немає. На шляху до місця нашого базування я зустрів комбрига 72-ї ОМБР і висказав йому все,що я думаю про його розвідку і капітана з позивним Скіф.
Хочеться відмітити чіткі дії бійців 1ШР, які не зважаючи на небезпеку виконували всі бойові задачі , які перед ними ставились. Також відзначився сміливістю екіпаж госпітальєрів, а особливо подруга Мама, яка під обстрілом рятувала бійців.
В цей же день мене, комбата 5-го ОБ ДУК ПС друга Чорного, командира ДУК ПС друга Лєтуна запросили до штабу 72-ї бригади де нам сказали, що отримано наказ від НГШ терміново видворити наші підрозділи з зони АТО і тому нашої допомоги більше не потребують. На наступний день у супроводі ВСП 1ШР 5-го ОБ ДУК ПС покинула зону АТО і повернулась на місце своєї постійної дислокації."

17.08.2015 року. Н.ш. 5-го ОБ ДУК ПС Подолянин ПС
http://www.informator.su/…/rozkryta-vijskova-tajemnytsya-b…/